Залізо Другої світової

Ось уже минуло понад сімдесят років з дня закінчення Другої світової війни. Фронтовиків майже не залишилося, так і людей, які пережили цю трагедію, з кожним днем все менше і менше, а туман над минулим лише трохи розвіявся. Начебто й факти майже всі відомі. Хоча суперечки між істориками (і професіоналами та аматорами) продовжуються це трактування подій, особистий погляд кожного. Адже можна сказати: де два історики — там три думки (як мінімум). Але це все там, у високих емпіреях.

А ось серед нас, які просто цікавляться історією, найчастіше ще ходять дивні уявлення саме про самих факти. Якось — у німців було всього багато, а в нас — пішки і з палицями… Тільки ми й воювали, а все… Та ми б і самі…

Я зовсім не збираюся «руйнувати міфи», «переписувати історію». Хоча, якщо чесно сказати, то історії тямущою і виваженою як не було, так і досі немає. Напевно, щоб з'явилася можливість її написання, необхідно відкрити всім дослідників архіви тих років, а чи не частково, і лише обраних. Взагалі то, цікаво, які такі таємниці у цих архівах, що їх досі не можна розсекретити? Можливо варто повністю опублікувати всі передвоєнні плани РСЧА? І переконливо спростувати вигадки істориків-ревізіоністів. Показати, що СРСР до жодної війни не готувався. А збирався ще довго співпрацювати із нацистами. Та й міфи руйнувати немає жодної необхідності - адже вони гарні. Просто треба розуміти, що до реального життя ці самі міфи мають слабке відношення. У мене зовсім інша думка — показати, наскільки можна, найпростіше і наочне - кількість. Тобто — яку техніку та озброєння виробили за час війни, і скільки конкретно брало участь у деяких битвах та битвах.

Жодного секрету в цих даних немає, з достатньою точністю вони добре відомі. Але.

По-перше, ці дані розкидані за багатьма джерелами. По-друге, коли є якась зведена таблиця, найчастіше виникає (скоріш за все, ненавмисно) кумедна проблема. Ну, скажімо, за слова артилерія, більшість уявляє собі гармати, гаубиці, тобто стовбурну артилерію, що буксирується. Бачимо число - ох, як багато. Потім, якщо виникає бажання, складаємо кількість всіх вироблених типів знарядь, тих, хто перебував на озброєнні тієї чи іншої держави… Щось не те, значно менше, чомусь. А все дуже просто — у таблиці вказані справді всі вироблені знаряддя, а це і буксирована, і самохідна артилерія, і танкові гармати, і авіагармати, і корабельна артилерія, а іноді ще й міномети, які враховані ще й окремим рядком. І виходить невеликий сумбур.

Звичайно, кількість далеко не все визначає — важлива якість, важлива навченість, рівень мотивації, але все ж таки недарма сказав Бонапарт: «Бог на боці великих батальйонів». Та й у таблицях дивитися, у цифрах ритися подобається далеко не всім.

По-третє, не завжди уявляєш, а як усі ці машини, танки, літаки, гармати та кулемети виглядали по відношенню один до одного. Ну, скажімо ДП 27 та MG34, Т-34 та Шерман М4?

Тому я спробував скласти зведені таблиці дещо по-іншому — зображення техніки та озброєння в одному масштабі, як розміри, так і кількість - скажімо для розмірів, масштаб обраний 1 до 500, а чисельний -1 до 100 або 1 до 100 000. Власне, це не так важливо — головне, що в одній таблиці все зображено в однаковому масштабі. Зрозуміло, такий метод має свої недоліки — деякі, найчастіше цікаві моделі випускалися в дуже невеликі кількості і в обраному масштабі, не спотворюючи загальну картину, показати їх неможливо (а якщо збільшити масштаб - вийде занадто велика простирадло). Все ж таки повністю втриматися не вдалося – подекуди показав поза чисельним масштабом цікаві, але дрібносерійні моделі. Так само важко відобразити в чисельному масштабі кількість машин окремих модифікацій. Тому одразу звертаю увагу — якщо спільне кількість відповідає масштабу, то окремі модифікації (не обов'язково всі) даної моделі показані лише для інформації про їхній зовнішній вигляд. Для деяких моделей показано весь випуск - і військовий, і передвоєнний. Також показано і деякі моделі передвоєнного випуску.

Ну, і після цього — стандартні таблиці з тактико-технічними характеристиками (ТТХ), найбільш загальними. Аджедля опису всіх ТТХ моделі з усіма модифікаціями (а одна від іншої може дуже відрізнятися), потрібно писати цілу статтю, а краще книгу. Скажімо, для досить повного опису льотно-технічних характеристик (ЛТХ) літака, необхідно привести масу швидкостей машини - на максимальній висоті, на робочій і біля землі. Крейсерську швидкість на оптимальній висоті, посадкову, злітну. І те ж по дальності, навантаженню, часу бойового розвороту, віражу, скоропідйомність статична та динамічна, ну, і так далі і тому подібне. І тільки вивчивши ці дані, порівнявши їх з даними іншої машини, ми зможемо більш-менш реально, уявити яка з них і в яких умовах може бути кращою. А наведені дані потрібні для складання найзагальнішого враження. Зрозуміло, охочі можуть безболісно пропустити всю цю цифру. Власне кажучи, весь текст можна не читати, головне — ілюстрації.

Тепер про самі дані щодо кількості. Звичайно, слід враховувати, що у різних джерелах зустрічаються невеликі розбіжності у кількості. Але, як правило, це пов'язано з різними методиками підрахунку, або з різними датами використаних документів (наприклад, одні зведення відносяться до січня, а інші до червня сорок першого). Але ці розбіжності не надто великі і практично не впливають на загальну картину. По бойових кораблях - точні, аж до дат спуску на воду, введення в дію та загибелі/списання (дуже великі, важко не помітити). За танками, літаками, бронемашинами та бронетранспортерами теж все непогано вивчено. За гусеничними та напівгусеничним тягачам, артилерії та зброї піхоти дані дещо розмиті, а от по колісній техніці доводиться досить багато копати, причому різні джерела дають відмінні один від одного числа. Але, доклавши трохи терпіння і тут можна отримати правдоподібний результат.

Ще один момент — багато моделей почали вироблятися ще до початку війни і їхнє виробництво тривало ще кілька років або до кінця війни. Виробництво інших почалося під час війни, але продовжувалося і після її закінчення. Іноді у зазначених даних немає розбивки за періодами, і післявоєнний випуск доводиться обчислювати (хоча б приблизно). До того ж усе вироблене в міжвоєнний період активно використовувалося у війні. А в важкі хвилини з арсеналів і складів витягувалися зовсім антикварні зразки. Саме тому кількості, особливо великосерійної техніки я свідомо округлюю хоча б до десятків (та й не дуже мені віриться у точність до одиниць, при кількостях у десятки та сотні тисяч).

Зображення намагався підбирати достовірні та однотипні (бічна проекція), але в деяких випадках таких виявити не вдалося — довелося скористатися тим, що є.

Дещо про організацію збройних сил Німеччини (як головного супротивника). Все разом називалося Вермахт (Wehrmacht) і включало всі види збройних сил. Сухопутні війська називалися Хеєр (Das Heer), та включали піхоту, мотопіхоту, артилерію (ствольну і реактивну), танкові війська (Panzerwaffe), інженерні війська, медслужбу, транспортні та тилові підрозділи (короче, все, що входить у служби постачання). Військово-повітряні сили - Люфтваффе (Luftwaffe) включали все літаюче (через що виникали конфлікти з флотом - там хотіли мати власну морську авіацію), наземні служби, практично повністю всі сили ППО, авіапольові та авіадесантні частини. Військово-морський флот (Kriegsmarine), займався, природно, всім плаваючим та береговими службами забезпечення. Загальне керівництво (принаймні теоретично) здійснювало ОКВ (OberKommando der Wehrmacht), що поєднує функції міністерства оборони, генерального штабу та особистої ставки Гітлера (як верховного головнокомандувача). Пологами військ керували їхні командування. Сухопутні - ОКХ (OberKommando der Heer), ВПС - ОКЛ (OK der Luftwaffe), флотом - ОКМ (OK der Marine). У нас, як правило, Вермахтом називають саме сухопутні сили замість неблагозвучного Хеєра. Так само німецькі танки часто називають «панцерами». Напевно, це звучить більш грізно, ніж англійський танк (Tank).

Кілька абсолютно особистих думок про вивчення нашої недавньої, особливо військової, історії. По перше, націонал-соціалістична ідеологія злочинна, і всілякі спроби її, хоч би часткового, виправдання неприпустимі. До речі, мені не зовсім зрозуміло, чому нанаціонал-соціалістів постійно називають фашистами, хоча ідеології нацизму та фашизму мають не так вже й багато спільного. Щоправда, і та, й інша не можуть викликати симпатії. Не говорячи про те, що нацизм був у Німеччині, а фашизм — в Італії. І далеко не завжди їхні стосунки були такими вже дружніми. Але чи мало які партії та ідеології не викликають симпатії? Це ще не привід зараховувати всіх до фашисти. Як то кажуть, якщо я чогось не розумію, значить, мені чогось не кажуть. І кішка, і крокодил хижаки, але дивно називати рептилію Киською. Та й, взагалі, зараз слово фашист стало чимось на зразок матюки — називаєш того, хто чомусь не подобається. А, як відомо, найголосніше — «Тримай злодія!», кричить саме злодій. Трохи не доречно, але цікаво, чому саме у Радянському союзі нацистів називали фашистами? Невже для того, щоб люди не запитували — а в чому, власне, різниця (і така чи вона велика), між партіями Німецької націонал-соціалістичної робочої та Російської соціал-демократичної робочої? Але ніщо не нове під місяцем. Наприкінці двадцятих, початку тридцятих років у СРСР у побуті був термін «соціал-фашисти». Вони вважалися головними ворогами і з ними вели непримиренну боротьбу. Ви, мабуть, подумали, що так називали націонал-соціалістів Гітлера? Не-е, помилочка. Так іменували німецьких соціал-демократів. Така мудра політика привела нацистів до влади, ми в результаті ми отримали можливість цікавитись історією Другої світової війни. І сумувати за мільйонами її жертв. Тож обережніше Треба бути з термінологією. Ретельніше - згідно з класиком.

По-друге, напад Німеччини на Радянський Союз планувався і здійснювався незалежно від дій СРСР, тобто це не було превентивним ударом (хіба що, у дуже широкому значенні). По-третє - Безсумнівно, що Радянський Союз був серед переможців, і його внесок у перемогу антигітлерівської коаліції дуже великий.

З цього, однак, не випливає, що Радянський Союз взагалі не готував удару по Німеччині (не важливо, у 41 чи 42 року). У різні періоди, очевидно, були різні терміни і вони постійно змінювалися. На мою думку, якщо нічого дійсно в цьому сенсі не готувалося, то це свідчить про зовсім моторошну загальну некомпетентності (а вона і так цвіла махровим кольором). Або про зовсім безмежний цинізм (якщо дійсно думали, як дружити з нацистами довго та плідно).

Не варто без поваги ставитися до інженерів, виробничників, солдатів та генералів, як союзників, так і супротивників. Не варто думати, що всі союзники Німеччини та Японії цілком і повністю розділяли їхні ідеї, або діяли тільки зі страху чи користі. Там було багато дуже різних причин, і найчастіше саме дії деяких учасників антигітлерівської коаліції (не тикатимемо пальцем) штовхали держави, народи, окремих людей в обійми Гітлера.

Не варто хизуватися тим, що завдяки «ефективному менеджменту» країна зазнала жахливих втрат.

Не варто думати, що СРСР ніяк не брав участь у розв'язанні війни, а був лише невинною жертвою агресора. Є гарне прислів'я «Винний ведмідь, що корову задер, винна і корова, що в ліс пішла».

І не варто вважати, що всі були в м…м…м бризках, тільки ми в білому. На війні немає нікого у білому.

Не варто дорікати всім їхнім помилкам, насамперед, непогано б нарешті розібратися зі своїми.

Не треба особливо довіряти висловлюванням на кшталт — та ми б самі, без усіх, німця б стримали. Сдюжити, чисто теоретично, можливо — ось тільки за скільки років, з якими ще жертвами? А мужиків би вистачило? І це при умови, що Японія, і ніхто інший, не втрутився б. Про ленд-ліз і говорити нічого - якісь жалюгідні кілька відсотків ВВП. Тільки яку позицію (найважливішу — порох, бензин, метали, броню, продовольство, та так до нескінченності) не візьмеш, так від 50 до 100 (а то й більше) відсотків від виробленого в Союзі. І скільки всього, що в нас взагалі не було. І з усім цим нам знадобилося чотири роки, щоб разом із союзниками перемогти супостатів. А без? Дуже шкода, що поставки по ленд-лізу важко зобразити, адже головне не танки-літаки, а технології та технічні ідеї. А щодо того, що союзники воювали з кількома супротивниками, і без участі Радянського Союзу, то тут і так всеясно - не так вони воювали, як треба. Дуже цікаво читати про далекосхідні дивізії, які врятували Москву, і ні слова про те, чому мілітаристська та агресивна Японія не могла вдарити по СРСР, чим такою вона була зайнята в цей час. І чим під час війни займалася більшість німецької винищувальної авіації? І де в цей же час бовталися німецька та італійські флоти?

Дуже хочеться, щоб хтось, подивившись усі ці картинки та цифірки, поставив би собі питання — якщо все це було так, то чому саме так і сталося? А пошук відповідей сам по собі добрий – сон розуму породжує чудовиськ.

І ще мені не зовсім зрозуміле таке святкування Дня Перемоги. Пам'ятати і шанувати пам'ять живих і мертвих необхідно, але замість всього брязкання і шуму, які краще пережили цю війну забезпечити хоч якусь нормальну життя. А якщо залишаться гроші — віддати їх пошукачам, щоб хоч через вісімдесят років зібрати кістки від Заполяр'я до Кавказу. Зовсім не варто плутати подвиг народів, і помилки (часто злочинні) керівництва, і всієї системи загалом. А те, що виходить, там — проклацали, тут — проплескали, невчили і не розрахували, а керували просто чудово. Як же ми, та без таких керівників?

Хочеться, щоб якнайбільше людей (не в результаті вивчення цієї книжки, ні, а просто так — хотілося б) дійшло б до правильного розуміння уроків цієї війни. Тому що сказано: Не знаю, чим вестиметься Третя світова, але Четверта — наче кам'яними сокирами. А чомусь дуже не хочеться підраховувати на глиняній табличці кількість випущених палиць, і обговорювати переваги в'яленої людини перед сирою. Але, бог дасть, цього разу може й пронесе. Сподіваюся, пронесе, кого слідує.

Але повернемося до наших баранів (тобто до думок автора про книгу/альбом). Перед кожним розділом я спробую дати щось на зразок інструкції. Нічого особливо нового я не повідомлю, але оскільки книга розрахована не на професійних істориків та любителів історії військової техніки високого рівня, то, напевно, треба, в міру свого розуміння, дати короткі пояснення та коментарі (по можливості об'єктивно та неупереджено).

Цілком зрозуміло, що це не довідник з техніки Другої світової війни.

Дуже вдячний усім авторам, історикам, публікаторам документів, чия праця використана.